На скрижалях історії.

 

                                               На скрижалях історії

                                                          Диптих

                                                                                  Я встав з колін і небо взяв за зорі.

                                                                                                               М. Вінграновський

                              І

 

Я – Прометей.  Я – злодій.

                                              Блудний син.

Я вкрав вогонь, і не відсохли руки.

Смердить Олімп.  На скелі я один.

Один як перст: без хліба і води,

А на підніжжі – зграя ситих круків.

А їх ще вчора в гадках не було.

В обіймах мли земля перемерзала.

І тільки тліло місячне табло,

І вили неприкаяно шакали.

"Я пережив й переживу віки..."

 

                            Невже і я в тумані – як туман –
                            І я вже йду за часом, як за плугом?
                                                            Ліна Костенко.
 
Я пережив й переживу віки,
В душі моїй – любові мегавати.
Мої діди, мої Кармелюки, -
В моєму слові – Ваші синяки,
Що не дають спокійно жить і спати.
Несу свій хрест, як Бог мені велить.
В циклопів не питаюся дороги.
Мабуть, не все холопи пропили.
Десь там у штольнях – з лика постоли,
Щоб взути як не вихреста, то бога.
В моїй любові всім смертям на зло, -
Ще не ослабли віжки й посторонки.
Село моє, прабатьківське село,
Стражденне, як Шевченкове чоло, -
Видзвонює, як на осонні – тронка.
Іду крізь хвищу батьківських сивин.
Веду свій слід і долами, і лугом.
Ні, я не шавка!
                             Я – не сучий син!
Це я той клин, що вибивають клин.
Іду за словом, як ідуть за плугом.
Моя любов – мого життя ріка –
На берегах дніпрових богослова.
Благословенне все, що – у віках,
Як мед гіркий Всевишньої любові.
                             (с) Василь Сташук.
                             30.04.2020 р.

Василь Сташук на день поезії 2021 рік.